Дійові особи:
1-й ведучий
2-й ведучий
Виступаючі з номерами (музичними, віршами)
Дитячий хор
Учасники сценки «Чудо Святителя Миколая»:
Катя - дівчинка років 10
Альоша - хлопчик років 11
Дідок - чоловік років 65
Звучить музика (класика). Входять ведучі, вимовляють вступне слово.
l-й ведучий: Ось і настало свято на честь Угодника Божого Миколи Чудотворця. Любов до нього на Русі сильна і глибока. Народ називає його великим заступником і завжди звертається до нього в молитвах за допомогою.
2-й ведучий: Багато століть пройшло з тих пір, як на землі жив святитель і угодник Божий Микола, великий чудотворець, якого прославляє і до цього дня весь християнський світ за його ревнощі по вірі, праведне життя і чудеса, творені на славу Божу. Ублажаючи пам'ять Його, Свята Церква закликає християн до наслідування цього святителя, як «правилом віри та образу лагідності, помірності вчителю». Все життя святителя було сповнене високих подвигів благочестя, справ милосердя і допомоги скривдженим.
l-й ведучий: Житіє святителя Миколая зберегло для нас безліч описів не тільки його чудес, скоєних благодатною силою Божою, але і його надзвичайного милосердя до людей, прагнення допомогти їм. Чудовим чином він рятував потопаючих у морі, рятував невинно засуджених від смерті, допомагав нужденним і скорботним. І по смерті святитель Миколай допомагає всім, хто з вірою звертається до нього, не випадково він - найулюбленіший святий нашого народу.
2-й ведучий: Це велике свято у нашому Храмі Різдва Христового є ще й престольним - всі Ви діти, звичайно ж, бачили в лівому приділі нашого Храму - ікону Миколи Чудотворця.
l-й ведучий: Безсумнівно, кращим подарунком до свята будуть музичні твори, вірші й пісні, присвячені Миколі чудотворцеві.
2-й ведучий: А почнемо ми наше свято з того, що послухаємо Стихиру Святителю Миколі «Радуйся священне голово» у виконанні дитячого хору.
ХОР співає Стихиру Святителю Миколаю.
l-й ведучий: На землі народжується дуже багато людей, але святих серед них дуже і дуже мало. Секрет настільки рідкісної святості людини полягає у власному житті святого, безмежної доброти і любові, яку він проявляє до звичайних, простих людей.
2-й ведучий: Життя Святителя Миколая було нелегким. У страшні часи гонінь на християн, у місті Патари, жили шляхетні і добродійні Феофан і Нонна, в подальшому батьки Святителя Миколая. Довгий час у них не було дітей. Вони старанно молили Бога послати їм чадо і дали обітницю присвятити його на служіння Господу. Їх слізна молитва була почута, і Господь дарував їм чудесного сина, якого при хрещенні нарекли Миколою. Народився Святитель Миколай в 3 столітті (в 280 р.?) По Різдві Христовому.
l-й ведучий: Зберігся переказ про те, що весь час поки здійснювалось таїнство Святого Водохреща Святитель Микола простояв у купелі до благоговійному подиву народу, не підтримуваним ніким, три години! Так майбутній великий Святитель вже при хрещенні своєму явив себе Чудотворцем.
2-й ведучий: Від самого свого народження Святитель Миколай був мовчазний, лагідний і смиренний. Він ріс розумним і добрим хлопчиком. Настанови Боголюбових батьків глибоко вкорінюються в його серці. Коли хлопчик підріс, батьки стали навчати його, і дитина швидко і легко збагнула книжну мудрість. Весь свій вільний час він проводив у храмі в молитвах і читанні Священного Писання. У всіх навколишніх Микола завойовував до себе мимовільну повагу і любов.
Музичний номер.
2-й ведучий: Нам з Вами діти було б дуже цікаво дізнатися, чому всі називають Миколая чудотворця Святителем?
l-й ведучий: За своє добродійне життя юнак Микола був посвячений у сан священика в м. Патари. Незабаром, коли померли батьки Миколи, Йому дісталося велика спадщина. Ви діти, напевно, думаєте, що на ці гроші святитель Микола купив собі величезний палац з персиковим садом і павичами?
2-й ведучий: Зовсім ні! Святий всю свою багату спадщину роздав бідним і нужденним, сам же всією своєю душею віддався виконанню обов'язків християнського пастиря. Незліченні були подвиги його любові і милосердя до людей.
l-й ведучий: Чудеса, творені святителем Миколаєм, трапляються і з кожним з нас, просто потрібно вміти розгледіти і зрозуміти їх. Про одне таке чудо ми зараз з Вами й дізнаємося.
«Чудо Святителя Миколая».
Сцена розділена на дві частини: в одній ми бачимо інтер'єр затишній кімнатки з іконою Святителя Миколи, інша зображує вулицю. У кімнаті ми бачимо дітей, вони зайняті домашніми справами.
l-й ведучий: Було це в часи, коли фашисти напали на нашу країну. Йшла війна. В одному місті жили брат із сестрою - дівчинка Катя і хлопчик Альоша. Тато у них був на фронті, воював з фашистами. Мама цілими днями пропадала в госпіталі, вона була медсестрою, допомагала пораненим. Діти часто залишалися вдома самі ...
Катя: Альоша, А як гарно сьогодні на вулиці!
Альоша: Так, снігу намело не пройти, не проїхати!
Катя: Щось від тата давно листів не було, - закінчивши прибирання, каже Катя.
Альоша: Є йому час писати, - заперечує Альоша, пару раз вдаряє молотком по табуретці, - Він фріців поганих б'є.
Катя: А все ж добре б він нам написав, - мрійливо каже Катя, - Хоч яку-небудь звісточку надіслав б. А ще краще - сам би приїхав.
Дівчинка зітхає, встає, бере в руки ганчірку, протирає пил, помічає на стіні відкидний календар, підходить, відриває листочок.
Катя: Ой, Олександр, скоро Різдво! А у нас і ялинка не прикрашена.
Альоша: Встигнемо ще! - Суворо заперечує брат, киваючи на двері.
Катя: А іграшки? У що ми її будемо наряджати? У нас адже іграшок немає.
Альоша: Тобі б все в іграшки гратися, - бурчить брат, - Війна на дворі, а ти все з дурницями.
Катя: А пам'ятаєш, Альоша, ми казку читали про одного хлопчика. Там ще на зображенні ялинка була, гарна така, як у казці.
Хлопчик відставляє табуретку, пригадує.
Альоша: Пам'ятаю, - мрійливо киває він, -
Катя: Гірлянди, кулі, намиста, вона вся сяяла ... От би нам таку!
Альоша: А де її взяти?
Катя: А давай попросимо святителя Миколая, він добрий, він нам допоможе.
Альоша: Багато ти розумієш! - Відповідає брат, - Більше у нього справ немає, як всяким дівчатам іграшки тягати.
Катя: Ну, Альоша, ну, давай попросимо. А раптом допоможе? І за татка попросимо, щоб він скоріше переміг фашистів і повернувся.
Альоша: вигадала!
Дівчинка підбігає до ікон, хреститься, гаряче молиться.
Альоша несхвально хитає головою, знову береться за табуретку.
Альоша: Бач чого, - бурмоче він ... У нас он дров нема. Треба в ліс по хмиз йти.
Відставляє табуретку, встає, одягається. Дівчинка повертається.
Катя: Ну, от, я й попросила ... А ти куди?
Альоша: У ліс, за дровами.
Катя: І я з тобою! Можна?
Альоша: Ходімо ...
Обидва одягаються, тікають зі сцени.
На сцену виходить дідок з мішком за плечима. Видно, що йти йому важко, мішок важкий. Він крекче і віддувається, продовжує йти - тут з'являються діти.
Катя: (починає фразу за сценою) Знаєш, - каже дівчинка, - я попросила святого Миколая, і так одразу легше на душі стало, так радісно!
Іде, підстрибуючи.
Альоша: Стій! - Утримує її за руку брат, вдивляється в далечінь, - Он, дивись, йде хтось? Або мені здалося?
Дівчинка придивляється.
Катя: Точно, йде.
Катя: Ой, дідусю, давайте, ми вам допоможемо! - Кидається до нього дівчинка.
Старий зупиняється, опускає мішок.
Дідок: Ох, дякую, тобі, дитинко, добра ти душа.
Катя береться за мішок, обертається до брата.
Катя: Альоша, давай допоможемо?
Хлопчик з підозрою придивляється до незнайомця, бере Катю за руку, відводить її від старого.
Альоша: А ви хто такий? - Суворо запитує він, - Щось я вас тут раніше не бачив.
Дідок: Так я сам, діточки, нетутешній, - пояснює старий. У ваших місцях проїздом. Внучку ось приїхав провідати.
Альоша: А чи далеко йти?
Дідок: Так в хатинку на околиці.
Альоша: Ну, коли так, треба допомогти, - вирішує Альоша.
Діти піднімають мішок, ідуть, взявшись за руки, дідок, важко спираючись на палицю, йде за ними.
Дідок: О-хо-хо! Морозно сьогодні. Господи, помилуй!
Катя: А ви, діду, в Бога вірите?
Дідок: А як же не вірити? (Сідає на пеньок). Ось випадок мені один розповідали. Якось мій знайомий гостинці дітворі ніс. Наробив звіряток різних з дерева, цілий мішок, і пішов до сусіднього села. Дивиться - річка. А тепло вже було, лід підтанув. Треба було її краєм обійти, а він боявся до свята не встигнути, діточок не порадувати.
Катя: І прямо через річку пішов?
Дідок: Так і пішов. Ну, лід під ним і обламався. Вода холодна з усіх сторін. Він за лід хапається, а той під руками кришиться. Ну, думає, справи погані. Зовсім вже було зневірився, як раптом згадав, як баба його молитвам в дитинстві вчила, і став благати: «Господи, допоможи мені! Святий Микола, допоможи! »
І не встиг він це сказати навіть, як дивиться, дідок йде. Звідки він взявся - не ясно. Руку дідок йому подав і витягнув. Він став його дякувати, а дідок і каже: «Бога дякуй. За доброту твою до дітей він врятував тебе, і надалі дітей не залишай».
Альоша: А хто ж це був, діду?
Дідок: А дідок сказав: «Як прийдеш у своє село, кого першого побачиш, це я і буду». Ось повернувся він у село, вбіг до хати, і тут відразу ікону святого Миколи побачив. І впізнав у ньому дідка того. Як він подякував свтятого Миколая! На коліна впав, і довго молився. Ось так-то ...
Альоша: Ну, а дітлахи? Ти не залишив їх? - Запитує допитливий Альоша.
Дідок: Як же можна? Ще більше за ними дивитися став, нікому не давав їх ображати. До нього зі всього села діточок приводили, як у дитячий сад, і з навколишніх сіл. А він кому іграшку змайструє, кому прянічек дасть, кого словом добрим втішить, а кого і пожурить, якщо за справу.
Катя: Це правда, діду, - погоджується Катя.
Дідок встає з пенька.
Дідок: Ну, от ми і прийшли! - Он моя хатинка, прямо на краю лісу.
Діти вдивляються вдалину. У цей час дідок тихесенько йде.
Катя: Де ж, щось я не бачу?
Катя і Альоша повертаються.
Альоша: А де дідусь-то? - Розгублено каже він. Кругом тільки поле, Не міг же він так швидко його перебігти.
Катя: І мішок забув, - піднімає мішок, - Ой, Альоша, а мішок щось зовсім легкий став. Я одна його можу підняти. Давай подивимося, що в ньому?
Альоша: Давай.
Діти розкривають мішок і виймають ялинкові іграшки - блискучі намиста, кулі, гірлянди.
Катя: Ось так старичок! - Сміється Катя, - це ж він нам подарунок зробив!
Альоша: Біжимо швидше ялинку наряджати!
Катя: Біжимо! - Кричить Катя.
Діти тікають зі сцени. Через деякий час знову з'являються, починають наряджати ялинку.
Катя: Я, цур, повішу найкрасивішу кульку!
Альоша: Гаразд!
Катя вішає кульку відходить від ялинки, милуючись, раптом погляд дівчинки падає на ікони, вона дивиться на ікону.
Катя: Альоша, - кричить вона, - я ж просила святителя Миколая - це ж він нам і допоміг! Альоша підходить до Каті, дивиться на ікону.
Альоша: Точно, подивися який у нього добрий погляд!
Катя: Дякую тобі, святий Миколай.
Альоша: Ти завжди нам допомагай!
Діти хрестяться, кланяються іконі. Після хресного знамення на ялинці запалюються гірлянди.
Катя: Ой, Олександр дивися, як гарно на ялинці загорілися гірлянди!
Альоша: Правда, красиво!
Діти стоять, милуються ялинкою. Раптом за сценою лунає стукіт, скрип, - відкривається хвіртка.
Чоловічий голос: Е-ге-гей! - Гукає веселий чоловічий голос, - Є тут хто-небудь?
Діти разом синхронно повертаються в зал, Альоша визирає у вікно.
Альоша: Хто це? Чужинець якийсь з рушницею.
Катя: (підходить до вікна, дивиться) Альошка, та це ж тато! - Кричить дівчинка.
Альоша: Точно, тату! Він повернувся! Біжимо скоріше його зустрічати! Папка! (Тікає зі сцени).
Катя тікає зі сцени, раптом зупиняється і повертається до ікони, дякує святителя Миколая, хрестячись, вимовляє: Святитель Микола, ти завжди нам допомагай!
Катя тікає зі сцени.
Кінець сценки.
Дитячий хор співає Величання Святителю Миколаю.
2-й ведучий: А ось ще одне диво Святителя Миколая. Одного разу Святитель Микола відправився на кораблі в Палестину, щоб поклонитися святим місцям. Подорожуючи до берегів Єгипту. Навколо розстилалося безтурботне море. Яскраво світило сонце. Ніщо не віщувало негоди. Раптом несподівано піднявся сильний вітер, хмари затьмарили небо і почалася жорстока буря. Мореплавці, щохвилини очікуючи погибелі, благали Угодника Божого про допомогу.
l-й ведучий: А як це відбувалося, ми з Вами дізнаємося з вірша «Святий помічник», його нам прочитає ...
Вірш «Святий Помічник»
Хто мандрує, хто свій покинув
край,
Кому суворою мачухою є чужина,
Перед ким морська чи, життєва безодня -
Тим допоможи, Святитель Миколай!
l-й ведучий: Святий Миколай упав на коліна і звернувся з гарячою молитвою до Господа. І зараз стих вітер, і приборкалась буря! Таким чином, молитва Святого врятувала корабель і матросів від вірної загибелі. При попутному вітрі корабель незабаром досяг берега і Святий Миколай благоговійно ступив на Святу Землю Палестини.
2-й ведучий: Цьому воістину чудовому чуду Святителя Миколи присвячено вірш під назвою «В бурю». Його прочитає ...
Вірш «В бурю»
Дорогоцінним мерехтячим
опалом,
Безтурботне море лежало,
Вітрила надував легкий бриз,
Стайки хвиль безтурботно линули ...
Раптом звідкись, брови нахмурив,
Чорним демоном вирвалася буря!
Потемніли кошлаті хмари.
Замайорів вихор над хвилями могутній.
Піднімаючи з безодні вали,
Він кидав їх на виступ скелі -
І корабель, просмолений і міцний,
Шторм жбурляв, наче легку тріску.
Вітер вив, і стогнав, і свистів -
Смертний жах людьми опанував!
І впали матроси з благанням:
"Допоможи нам, Угодник святий!"
Микола занурився в молитву.
Стихла бурі жорстока битва,
Стала зрозумілою і тихою знову
Блакитна безкрайня гладінь.
l-й ведучий: З тих пір святитель Микола багато разів допомагав врятуватися потопаючим у морі, що зазнали корабельної аварії, тому й шанується в народі як покровитель всіх подорожуючих, моряків.
2-й ведучий: Дуже цікаво, чому Святителя Миколи називають Чудотворцем Мірлікійський?
l-й ведучий: За промислом Божим під час молитви Миколі чудотворцеві з'явився світлий юнак і сповістив: «Миколо! Ти повинен виступити на служіння народу, якщо бажаєш отримати вінець від Мене». Микола Угодник зрозумів, що чудовий голос був голосом Самого Господа Бога. І Святий відправився в місто Світи - столицю Лікії, де його ніхто не знав. Тут він жив як жебрак, терплячи усілякі позбавлення. У цей час в Мирах помер архієпископ всієї Лікії Іоанн. Всі інші єпископи зібралися в Мирах для обрання нового глави Лікійської Церкви - архієпископа.
2-й ведучий: А як це сталося, ми з Вами дізнаємося з вірша «Обранець Божий», яке нам прочитає ...
Єпископи стояли і молилися.
Вони з благанням до Бога звернулися:
«Як нам знайти достойного чоловіка?
Архієпископ нашій Церкві потрібен».
І ось з'явився ангел одному
І волю Божу передав йому:
«Хто першим в храм до заутрені увійде,
Того і прийме з радістю народ!
Той світ християнський принесе в ваш
край, І буде його ім'я - Микола!»,
На ранок першим в храм увійшов святий.
«Дай нам, хто ти? Таємницю відкрив,
Своє призначення не приховуй!»
Угодник тихо мовив; «Микола».
l-й ведучий: З тих пір святого називають Мирлікійським Чудотворцем. Прийнявши правління Церквою, архієпископ Миколай став всього народу Лікії милостивим і дбайливим пастирем. Двері його дому були відчинені для всіх. Кожного він приймав з любов'ю і привітністю.
2-й ведучий: В одне з найжорстокіших гонінь на християн Архієпископ Мірлікійський Микола був схоплений нечестивими язичниками і з безліччю християн поміщений у в'язницю. У довгому ув'язненні християнські в'язні терпіли страждання, голод і спрагу. А непохитний служитель Христовий Микола тільки стверджував у вірі свою паству.
l-й ведучий: Будучи святим, Микола чудотворець втішав немічних і зміцнював малодушних в такому страшному для простих людей очікуванні вірної погибелі. Святитель Микола твердо стояв на тому, що «ті, хто сповідують Христа завжди перебувають у готовності постраждати, навіть до смерті, за Ім'я Христове!»
2-й ведучий: Незабаром правосудний гнів Божий покарав гонителів. З царювання на престолі імператора Костянтина Великого настав мир для Церкви Христової.
l-й ведучий: Чому ж святителя Миколая всі називають угодником Божим?
2-й ведучий: У місті Нікеї у 325 році по Різдву Христову імператор Костянтин Великий скликав Перший Вселенський Собор, на якому і був встановлений Символ Віри. Приїхав на Собор і архієпископ Мірлікійський Микола. У той час безбожний єретик Арій осмілився відкидати вчення Церкви. Святий Миколай, завжди лагідний і смиренний, на цей раз не витерпів богозневаг Арія на Господа. Одухотворений ревнощами до Бога, він з великої сміливости осоромив єретика не тільки словом, але й ділом, вдаривши того по щоці, захищаючи догмат про Святу Трійцю.
l-й ведучий: Давайте, дорогі друзі, зараз з Вами послухаємо "Трисвяте на Стародавній розспів" у виконанні дитячого хору.
Співає дитячий хор.
1-й ведучий: Інші єпископи засудили святителя Миколая, позбавили його архієрейського сану, і він був посаджений у в'язницю. Але незабаром перед очима єпископів було явлено Божественне бачення: Господь подав Своєму обранцеві Євангеліє, а Пресвята Богородиця поклала на нього омофор.
Зрозумівши, що відвага святителя завгодно Богу, єпископи Вселенського Собору вшанували Миколу як великого Угодника Божого.
2-й ведучий: У місті Лікії був час страшного неврожаю і повсюдного голоду, а Святитель Микола допоміг своєму народові врятуватися від вірної голодної смерті.
l-й ведучий: В той час як народ Лікії голодував, в одній з італійських пристаней споряджався корабель з хлібом. І ось, в чудовому сновидінні, до господаря корабля приходить Божественний Посланець. А що було далі, ми з Вами дізнаємося з вірша, який називається «Три золоті монети» його нам прочитає ...
Неврожайним був у Лікії рік,
Терпів нужду і лиха народ-
Запаси хліба підійшли до кінця.
І ось тоді багатий купець,
Що навантажив свої судна пшеницею,
Чудовий сон глибокої ночі сниться.
Сказав, йому святитель Микола:
"Ти свій корабель в Лікію відправляй,
Отримаєш Божу допомогу ти за це.
У заставу візьми три золоті монети! "
Купець прокинувся. У нього в руці
Блищали три монети золоті,
Монети дорогоцінні, святі ...
Виконав він Угодника наказ,
Народ Лікії від поневірянь врятував.
l-й ведучий: Багато чудес сотворив великий святий за життя, багато він їх створив і після свого преставлення. Ось одне з його чудес про порятунок Патріарха.
У царювання Імператора Леонтія жила у Константинополі благочестива людина на ім'я Феофан. Одного разу в чудовому сновидінні чує він голос:
2-й ведучий: Наказали живописцю написати три ікони: Спасителя, Божої Матері і Угодника Божого Миколая, і коли вони будуть готові, віднеси їх в дар патріарху Опанасу.
l-й ведучий: Феофан поспішив виконати веління, і написані ікони приніс патріарху. З благоговінням патріарх дивився на ікони Спасителя та Божої Матері.
2-й ведучий: А навіщо тут поруч зі святими іконами зображення Миколая, людина низького роду? Винесіть його з кімнати і більше не смійте писати таких ікон, - суворо промовив патріарх.
l-й ведучий: Феофан сильно засмутився, але виконав його наказ. На другий день патріарх Афанасій вирушив на острів Гердалу, щоб прочитати там молебень над хворою дочкою одного вельможі. Повертаючись назад, він був застигнутий сильною бурею, і хвиля змила його з корабля. Гинучи, патріарх пригадав, як обійшовся він з іконою Миколи угодника Божого, і слізно став кликати до нього про допомогу. Святитель тут же з'явився йому і запитав:
2-й ведучий: «Навіщо ти закликаєш мене, людину низького роду?»
l-й ведучий: Патріарх почав ревно просити прощення у святого Миколая. Святитель, піднявши його, повернув на корабель зі словами:
2-й ведучий: «Господь через мене рятує тебе від затоплення. Іди з миром улюблений брат, паси паству Христову»,
l-й ведучий: Повернувшись у місто, патріарх виклопотав у Феофана той образ святителя. Незабаром він збудував храм в ім'я святого Миколи Чудотворця і урочисто переніс туди його ікону.
Музичний номер.
2-й ведучий: Святитель Микола рятував людей від смерті, зціляв хворих, посилав допомогу нужденним, що потрапили в біду. Не один раз являв святий своє заступництво Русі.
1-й ведучий: Одного разу військо великого князя Дмитра йшло на битву з татаро-монгольською ордою. Неспокійно було на душі у князя: що обіцяє йому зустріч з цим страшним ворогом Русі?! І раптом прямо перед собою, Дмитро побачив ікону особливо шанованого на Русі святого - Миколая Чудотворця. Дивна ікона сама зійшла на руки благовірному князю.
2-й ведучий: Так чудово святитель Микола сповістив про свою допомогу російському православному воїнству. На згадку того, що серце князя зігрілось радістю від цієї звістки, Дмитро наказав закласти на місці явлення ікони - Ніколо-Угрешский монастир.
l-й ведучий: А зараз, шановні глядачі, давайте з вами послухаємо чудовий вірш Протоієрея Миколи Гур'янова, присвячене святителю Миколі у виконанні ...
Вірш «Святителю Миколаю».
Днесь пам'ять святкуючи
твою,
Приносимо ми тобі хвалені,
І віддаємо в розчулення
Молитву теплу свою.
Зглянься на нас з понад хмари небесної
Молитви нашої ти почуй
Запали в серцях вогонь чудовий -
Вогонь божественної любові!
Вклади в нас істинного пізнання,
Дорогу до світла вкажи,
За днів скорботи і випробування
Нас захисти і підтримай!
Вітчизні нашій православній
І світ, і тишу подай,
Почуй нас, великий, славний,
Святитель Божий Миколай!
l-й ведучий: А зараз, шановні глядачі, давайте з Вами послухаємо ще одну Стихиру Святителю Миколі у виконанні дитячого хору.
Хор співає стихири - Священна одяг красу.
l-й ведучий: Миколі Угоднику присвячено два свята: 22 травня - Микола Вешний і 19 грудня - Микола Зимовий. Недарма в народі кажуть: «Один Микола з травою, а інший - із зимою». Навесні всі сільські люди йдуть до храму з молитвою до Миколи Угодника, щоб він дарував хороший урожай. А зиму ми також починаємо молитвою святителю, вважаючи його помічником в зимових роботах, дякуючи за хороший урожай хлібів, який допоможе перенести сувору зиму. Давайте послухаємо чудові вірші на честь Миколи весняного і Миколи зимового. Нам їх прочитають ...
Вешний Микола приходить з
травою,
З пісенькою веселою пташки лугової.
Оживає насіння, що дрімало тихо,
Настає час сіяти жито, гречку.
На Миколу Зимового перші морози
Розфарбують інеєм гілки на березах;
Замете дорогу змійками.
До нашого порогу принесе снігу.
Музичний номер.
1-й ведучий: Сяючи чеснотами, як сонце, освітлює Церква, великий Угодник Божий Микола прожив багато років посеред своєї пастви. Сам, бувши з дитячих років чином непорочності, він під час свого життя особливо любив дітей, вчив їх і стверджував в істинній любові до Бога і людей. Всі скорботні відчували заспокоєння і розраду, коли дивилися на святителя. Всі розмовляли з ним, затверджувалися на шляху доброчесного життя.
2-й ведучий: Язичники, які чули слово його, зверталися до істинної віри. Воістину сміливо можна стверджувати, що все життя Святителя Миколи являє собою справжній подвиг - подвиг любові до ближнього. Давайте послухаємо вірш про подвиг, який здійснював Святитель Микола протягом всього свого життя. Його прочитає ...
Подвиг є і в битві,
Подвиг є і в боротьбі
Вищий подвиг в терпінні
Любові і благанні.
Якщо серце защеміло
Перед злобою людською,
Чи насильство схопило
Тебе ланцюгом сталевим;
Якщо скорботи земні
Жалом в душу вп'ялися, -
З вірою доброю і сміливою
Ти за подвиг берись:
Є у подвигу крила,
І злетиш ти на них,
Без праці, без зусиль,
Вище мраків земних, -
Вище даху в'язниці,
Вище злоби сліпої,
Вище криків і орів,
Гордої черні людської.
2-й ведучий: Після праведної кончини (у грудні 342 р. по Різдві Христовому) святі мощі угодника Божого збереглися нетлінними і виділяли чудове миро, від якого безліч людей отримувало зцілення. У 1087 р. у зв'язку із загрозою навали мусульман мощі святителя Миколая були перенесені в місто Барі в Південній Італії, де вони спочивають і понині.
l-й ведучий: Слава про велику святість життя, про багато чудесних благодіяннь стражденним і про цілющу силу нетлінних мощей святителя Миколая поширилася на Сході і на Заході. У всьому світі споруджено безліч храмів в ім'я святого Угодника Божого Миколи Чудотворця. І до цього дня великий святитель чує нас і позбавляє від мороку скорбот і бід!
Хор разом з глядачами співає Тропар та Величання Святителю Миколаю.