130 років від дня народження Леся Курбаса
Олександр Степанович Курбас, або Лесь Курбас, як його шанобливо називали друзі й навіть супротивники, увійшов в історію української культури не тільки як видатний театральний діяч, хоча в цій галузі він був воістину універсальним талантом: режисером та організатором театру, актором, театральним педагогом, теоретиком сцени і драматургом, — а й загалом як яскрава мистецька особистість, потужний генератор ідей. Ініціатор новаторських мистецьких починань, каталізатор культурних процесів, зрештою, як своєрідний магніт, що в його силових полях групувалися і розквітали обдарування, народжувалися дерзновенні задуми.
Народився Лесь Курбас 25 лютого 1887 року в м. Самборі. Але шлях до з’ясування цих даних був дуже довгим і нелегким. Вважалося датою народження 12 вересня, а місцем — село Старий Скалат. Вони увійшли в ряд довідкових видань, у дослідження про видатного митця.
Віднайти точні відомості вдалося мистецтвознавцю Раїсі Скалій, коли натрапила вона у газеті «Культура і побут» за 1928 рік на мистецький силует «Лесь Курбас» Остапа Вишні, у якому автор з гумором писав: «Коли Лесева мати 1887 року чекала на маленького Леся, тоді саме з бувшої Руської імперії від усіх руських і вкраїнських, і театральних і нетеатральних критиків ударили до Самбора телеграму: «Утримуйтесь, бо у нас уже Всеволод Майєрхольд у коні граються!» Ванда Адольфівна (так звуть Курбасову матір), прочитавши цю телеграму, сказала: «Ой, дайте мені спокій!»... і народила Леся».
За звичаями ж тих часів дитя треба похрестити. Сталося це 8 січня 1888 року не в м. Самборі, де він народився, а в м. Перемишлі, за наполяганням актриси Іванни Гриневецької (сестри директора театру товариства «Руська бесіда» Івана Гриневецького), яка мешкала в м. Перемишлі. Вона стала хрещеною матір’ю Леся, а батьком — видатний актор Владислав Плошевський. Наступного дня цей акт зафіксували у метричній книзі греко-католицького обряду в м. Перемишлі, де занотовано також дату й місце народження: «25 лютого 1887 року ... рожденое в Самборі». «Александр-Зенон ... лагітімі (народжений від законного шлюбу) ... батько Стефан Курбас — син Пилипа Курбаса, священика з Старого Скалата, й Іосифі з Литвиновичів, актор при руськім театрі, мати Ванда, дочка покійного Іоанна Тейхера, урядника із Староства, та Кароліни з Кульчицьких, акторка».
У м. Тернополі хлопець почав вчитися з третього класу Тернопільської української класичної гімназії, де своїми знаннями дивував своїх однокласників, закінчив її в 1907 році. У свідоцтві Леся Курбаса, слухача Віденського університету, за перший семестр у графі «Назва навчального закладу», у якому студент провів останній семестр, значиться: «Імператорська гімназія Франца-Йосифа в Тернополі (Галичина)».
У жовтні 1908 року, після смерті батька, Курбас приїхав до родини, щоб підтримувати матір, яка жила у свекра з донькою Надією, молодшою сестрою Леся.
Студенти м. Львова воювали за український університет, почалися студентські страйки. Під час липневої демонстрації 1910 року було вбито студента Адама Коцка. Поліція арештувала понад сто чоловік, серед них Курбаса. За відсутністю доказів через кілька тижнів його звільнили, але виключили з університету, у графі «Зауваження» записано: «Слідство дисциплінарне з приводу подій 1 липня 1910 року порушено».
Працюючи в театрі товариства «Руська бесіда», Курбас об’їздив міста, якими колись мандрував із батьками. Він полонив глядачів високою культурою гри й одразу ж увійшов в діючий репертуар, грав провідні ролі майже в кожній виставі: Потап («Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці»), Астров («Дядя Ваня»), адвокат («Живий труп»), Васька Пепел («На дні»), Сотник («Bій»), Михайло («Украдене щастя»), Іван («Осіння буря») та інші.
Після вибуху першої імперіалістичної війни (серпень 1914 р.) театр товариства «Руська бесіда» розпався і Курбас певний час перебував у с. Старому Скалаті. На початку 1915 року він із родиною оселився в м. Тернополі й організував тут перший стаціонарний театр під назвою «Тернопільські театральні вечори».
Наприкінці березня 1916 року Микола Садовський запросив Леся Курбаса до м. Києва у свій театр і з цього часу життя митця було пов’язане з театром Наддніпрянської України.
Лесь Курбас поринув у вир театральних буднів і згодом створив «Молодий театр». Він поставив собі за мету і проводив у життя такі форми театрального мистецтва, у яких цілком могла б проявитись творча індивідуальність сучасного молодого покоління українського акторства.
У Київський період «Березоля» режисер Курбас, крім основної роботи в театрі, завідував кафедрою і вів курс майстерності актора в Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка.
У 1931 році партійні критики і його опоненти розпочали безоглядне цькування Леся Курбаса в пресі й на публічних зборах. Ця цілеспрямована кампанія закінчилась усуненням його від керівництва театром «Березіль» 5 жовтня 1933 року та виїздом до м. Москви, де він короткий час працював у єврейському театрі С. Міхоелса.
26 грудня 1933 року Лесь Курбас був заарештований у м. Москві й 9 квітня 1934 року засуджений у м. Харкові до 5 років ув’язнення. У кінці того року його вислали до Соловецького концтабору. Розстріляний на Соловках 3 листопада 1937 року.
Лесь Курбас — епоха в нашому театрі, уособлення справжнього діяча театру, високоосвіченого, талановитого, інтелектуального. Усе життя він уперто шукав найвиразніших художніх засобів, щоб відтворити на сцені провідні ідеї свого часу.
