(Звучить пісня «Ми любимо читати»)
Учень. Гортаючи книгу – спинись на хвилинку,
Не просто папір то, не просто слова,
Уважно вдивляйся у кожну сторінку,
Й тобі розповість вона справжні дива!
Учень. В ній мудрість, порада, знання і натхнення,
Що в давній Русі літописець вкладав.
В ній розум й повага – підкреслює вчення,
Яке залишив по собі Ярослав.
Учень. Усе починається з книги, мій друже,
То казка бабусі чи, власне, буквар...
Ніколи книжки не читайте байдуже,
Бо то не провалля, бо то – пишний яр!
Учень. То скарб найдорожчий, що предки лишили,
Криниця бездонна пізнання віків.
Вклонялися їм ті, хто долі вершили,
Вклонялися й ті, хто читати не вмів.
Учень. Уважно вдивляйся у кожну сторінку,
Бо книга – то друг, і душа в ній жива!
Гортаючи книгу – спинись на хвилинку,
Не просто папір то, не просто слова...
Бібліотекар. Для розкриття потенціалу шкільних бібліотек, підняття їх престижу, привернення уваги учительської, учнівської та батьківської громадськості до книги - у нашій країні започатковано щорічне проведення Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек з 01 по 31 жовтня в рамках Міжнародного місячника шкільних бібліотек відповідно наказу Міністерства освіти і науки України від 12.08.2014 року № 931. У 2015 році Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек проходитиме під гаслом «Виховуємо громадянина – патріота України».
Учні: 1. Книга — одне з найбільших див, створених людиною. З книги ми дізнаємося про минуле та день сьогоднішній, вона веде нас у захоплюючу подорож країною Знань.
2. Як неможливо жити без повітря, води та хліба, так неможливо жити без книги.
У народних прислів’ях та приказках звучить гімн книгам:
· Книга – ключ до знань.
· Книги читати – усе знати.
· З книгою подружишся – розуму наберешся.
· Хліб годує тіло, а книга – розум.
3. Великий педагог Василь Сухомлинський підкреслював: «Як музикант не може прожити дня, щоб не взяти до рук музичного інструмента, не творити і не діставати від цього насолоди, – так людина не може обійтися без книжки».
4. Книги – морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
5. У кожнім домі, в кожній хаті –
У містах і на селі, –
Хто навчився вже читати,
Має книжку на столі.
6. Дружба з книжкою – це свято,
Не було б його у нас,
Ми не знали б так багато
Про новий і давній час.
7. Усе ми в книзі знайдемо,
Кращої не знаємо,
Доброї і вірної
Подруги дітей!
8. Книги дружать з дітворою,
Полюби їх у житті –
І улюблені герої
Будуть друзями в путі.
9. Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброго навчать –
Працювати і учитись,
Україну шанувать.
10. Книжки приємно прочитать,
А спробуй їх створити!
Тонке мистецтво – друкувать,
Якого треба вчитись.
(Перегляд мультика про бібліотеку)
Учні:
1. Здавна наші предки любили і шанували книги. Щоб вони довше зберігалися, титульні сторінки їх часто були із шкіри, прикрашені коштовним камінням, перлами.
2. Перша літера, як правило, писалася великою й червоною, прикрашалася квітами, зображенням дивовижних звірів. Звідси й вислів: «Писать с красной строки». Звісно, що така книга могла коштувати стільки, скільки, наприклад, корова.
3. І перш, ніж стати книгою у сучасному вигляді, вона пройшла складний, довгий шлях. Народилася книга давно. А її «хрещений батько» – Іван Федоров. Перша друкована книга з’явилася у Москві у 1564 році і мала назву «Апостол». Понад 10 років працював Федоров над створенням друкарні, цілий рік друкував свою першу книгу.
4. За своє життя Іван Федоров видрукував лише кілька книжок, серед яких є і перший слов’янський «Буквар». На могилі першодрукаря у Львові викарбовано напис: «Друкар книг, перед тим небачених».
5. З основами друку в Європі були знайомі ще у ХІІІ столітті. Однак, до ХVI століття найпоширенішими були літописи – своєрідні книги, «щоденники», де занотовували щорічні події. Писали їх літописці на бересті - корі звичайної берези. Справа була нелегкою – літописець часто стояв на колінах і старанно виводив літери. Літописи зберігаються століттями.
6. Використовували різний матеріал для запису. «Сторінками» найдавніших книжок ставали камені, стіни печер, глиняні таблички, шкіра, папірус. Так, у
Єгипті використовували папірус - рослину, що вживалася і в їжу, і для виготовлення соку, і для пошиття одягу та взуття. Книга з папірусу – це довга стрічка, що накручувалася на палицю.
7. Кращим матеріалом, ніж папірус, була вироблена шкіра телят і ягнят. Це був тонкий і міцний матеріал – пергамент. До нас дійшло написане на пергаменті «Остромирово Євангеліє». Чим тільки не писали люди! І гострим каменем, і кісточками, а пізніше – різними ручками.
8. Своєрідні книги – це і малюнки давніх предків на стінах печер. Так на стінах храму у Фівах вирізьблений найдавніший літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами – кам’яні сторінки її досягають
40 м у ширину!
9.. Найбільше видання у світі – це багатотомна збірка «Акти і публікації Британського парламенту 1800-1900 років». Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того, щоб прочитати їх, потрібно понад 6 років. На оправу видання пішло 34 тисячі козячих шкір.
На сцені два учні:
І. Чи знаєте ви, де знаходиться найбільша у світі книга?
ІІ. Вона знаходиться у Державній бібліотеці в Німеччині, у Берліні.
І. А що це за книга?
ІІ. Це гігантський атлас вагою 120 кг. Він занесений у «Книгу рекордів Гіннеса».
І. А коли цей атлас побачив світ?
ІІ. У 1661 році. Його розміри 170 см на 110 см!
І. Ого! Цікаво було б знати, яка найменша книга на світі. Як ви думаєте,
є така?
ІІ. Звичайно! Абсолютний рекорд по мікровиданнях належить також німецьким майстрам. Вони створили книжку форматом трохи більшу ніж 2 мм.
І. Перлиною слов’янської поліграфії вважаються байки Крилова, надруковані 130 років тому. Ця книга трохи більша за звичайну марку…
ІІ. Цікаво. А як ти гадаєш, яка книга практичніша?
І. Давай запитаємо в учнів. Як ви вважаєте, друзі? (Прослуховуються відповіді).
ІІ. Міні-видання дозволяють зекономити гори паперу. На думку спеціалістів, кожен тираж звичайної книги – це декілька гектарів лісу.
І. Гадаю, всім присутнім буде цікаво дізнатися, що найменша бібліотека у світі знаходиться в індійському місті Амістаді. У ній зберігається … одна книга.
ІІ . А найбільша у світі бібліотека – у Москві. У ній нараховується понад 36 млн. книг, написаних на 247 (двохсот сорока семи) мовах народів світу.
Учні:
1. Найдорожча книга в світі є Біблія 1455 р. виготовлена на пергаменті. У 1926 р. американець Уолте заплатив за неї 350 тисяч доларів. На даний час вона знаходиться у Вашингтоні в бібліотеці Конгресу як національна цінність.
2. Початок книжної справи в слов’ян пов'язаний з ім’ям Нестора літописця (1010 р.). Крім цього літопису Україна прославилася такими літописами як «Повість минулих літ», «Галицько – Волинським літописом», рукописним Рейнським Євангелієм, Остромирівським Євангелієм, Чудовським Псалтирем, Ізборником Святослава 1073 р., Мстиславовим Євангелієм 1100 р.
3. А ще Україна пишається рукописною книгою, написаною руською княгинею Євпраксією (онукою Володимира Мономаха). Її книжка – це своєрідна енциклопедія лікарських знань 12 ст.
4. Проблема книги особлива і актуальна саме зараз, бо цивілізація дала нам нові технології збереження та розповсюдження інформації, що й так знизило рівень використання книг. Незважаючи на це, книги залишаються основним джерелом мудрості та духовності. Час і практика довели людству, що ніщо не приносить такого духовного задоволення та насолоди як книга. Вона була і залишиться універсальним і невичерпним джерелом знань.
5. Ви можете побачити все це у нашій бібліотеці. А чи знаєте ви, які бібліотеки найбільші у світі?
(Перегляд відеоролика про найкрасивіші бібліотеки)
Учень. А якщо ще погортати сайти Інтернету, то можна дізнатися про кращі бібліотеки України. Серед них:
- Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського;
- Національна парламентська бібліотека України ;
- Харківська державна наукова бібліотека імені В.Короленка;
- Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія»;
- Державна науково-технічна бібліотека України.
Учень.
Дороги всі ведуть до Риму,
Колись казали мудреці.
До нас ведуть шляхи незримі
Завжди із книгою в руці.
Тут джерело і знань, і сили,
І дна морського глибини,
Часописи Петра Могили,
Вірші Шевченка і Франка.
Всіх читачів вітаєм радо,
Коли до нас би не прийшли,
І консультації й наради
Готові дати ми завжди.
Учень.
Цей світ напуває свідомість,
Запалює думку як жар.
Бо книжка — найвища коштовність,
Навіки володар і цар.
Учень.
То ж не минайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки:
Нема прекрасніших доріг,
Ніж в цей вселюдський храм науки.
(На сцені стіл, за яким сидить учень-бібліотекар)
Учень-бібліотекар. Величезний світ – цікавий та загадковий – лине до нас зі сторінок улюблених книг. Все життя книга допомагає нам вчитись, працювати, жити. А головне завдання кожного бібліотекаря - задоволення запитів читачів. А читачі всі дуже різні!
Учень. Давайте уявимо звичайний робочий день шкільної бібліотеки
(ударяє в гонг і оголошує). Читач перший - ідеальний!
(Із-за куліс витходить читач)
Дівчина-читач. (звертається до бібліотекаря). Доброго дня, …… !
Мені потрібен «Кобзар» Тараса Шевченка. Я знаю, де його місце на полиці. Дозвольте, візьму його сама!
Учень-бібліотекар. Так. Звичайно! (до залу) Це справжній ідеальний читач.
І привіталася. І знає, як звати бібліотекаря. І автора та назву книги пам'ятає.
Ще й сама взяла її з полиці!
Учень (ударяє в гонг і оголошує). Читач другий - посередній!
Читач. Добрий день! Мені потрібен автор чи то Кароль, чи то Керролл. Не пам'ятаю. А от назву я точно знаю: «Анфіса в Країні Чудес»!
Учень-бібліотекар. Враховуючи мій досвід роботи в шкільній бібліотеці, я здогадуюсь, що мова йде про книгу англійського письменника Льюїса Керролла «Аліса в Країні Див». (Дає читачу книгу. Читач виходить).
Учень (ударяє в гонг і голосно оголошує). Читач третій - недосвідчений!
Читач (забігає до бібліотеки). А де тут? А хто тут? Ви бібліотекар? Мені треба така маленька, синенька книжечка. Усі наші брали! Дайте й мені! Причому, я дуже поспішаю!
Учень-бібліотекар. (розводить руками, звертаючись до залу) У цьому випадку бібліотекар безпорадний. Доведеться нашому читачеві звернутися за допомогою до вчителя, який би нагадав йому автора та назву твору.
Учень (ударяє в гонг і оголошує). Читач четвертий - забудькуватий!
Читачка (заходить до бібліотеки і співає).
Одолжила, одолжила,
А потом отдать забыла,
А потом отдать забыла,
Ну куда я положила?
Учень-бібліотекар. Наша читачка поділилася з вами своїм сумним досвідом. Не позичайте нікому бібліотечні книги! Не залишайте книги будь-де, бережіть їх!
Учитель. Я впевнена, що серед вас немає людей, які б не були вдячні і зобов'язані книзі за те, що вона щоденно дає нашому розумові, нашому серцю неоціненну духовну силу й естетичну насолоду, без чого ми просто не були б тими, ким є. Отже, спасибі книзі, хвала їй довічна і вік нескінченний. А вам, друзі, я хочу побажати, щоб ви не тільки самі любили й берегли книги, а й подбали про наступні покоління: подарували б у бібліотеку ті книжки, які ви вже прочитали, щоб їх могли прочитати інші діти.
Учень.
Бібліотека – море книг,
Бібліотека – храм науки…
Переступайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки!
Вони – це згусток давнини,
Вони прийшли із давнини,
Як наша виспівана мова.
Учень.
Не викинь книгу на смітник!
Її віддай в бібліотеку,
Бо книга - скарб, у ній для тебе
Думок і висловів квітник.
У ній поета віршів море.
Кохання, радість, смуток, біль...
А ще - невидані простори
Письменник відкриває в ній.
Тож дурно книгу не змарнуй -
Бібліотеці подаруй!
(Звучить пісня «Улюблені казки»)